Хлопець з очима кольору неба
в полі донбаськім лежить.
Руки розкинув мов тягне до себе
чисту небесну блакить.
Вітер ворушить коротке волосся,
рвуться снаряди кругом.
Сумно схилилось налите колосся,
над молодим юнаком.
Очі відкриті і погляд дитячий,
мов зупинився на мить.
Ліг відпочити у полі неначе
й сном непробудним вже спить…
Впав під сталевим дощем серед поля,
друзів закривши грудьми.
Вмерти в бою йому випала доля
з іншими разом дітьми.
Хлопець з очима кольору неба
дивиться у височінь.
Скільки таких положити ще треба?!
Скільки полине їх в синь?..
23.01.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117012311699
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714138
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.01.2017
автор: Олександр Мачула