Збираюсь в село, а для чого? - не знаю.
Уперше без мами, в хатину ввійду.
Ніколи не буде земного тут раю,
Не мчусь як колись, а тихенько бреду.
Не знаю як вікна поглянуть на мене
І двері що скажуть мені на цей раз,
Якесь все безлике мені й безіменне
І скалки застрягли несказаних фраз.
Кручу всю дорогу минулого стрічку,
Пішли вже із хати усі на той світ,
Думками запалюю пам’яті свічку,
Не знаю як хатці сказати “Привіт”.
Ну, як їй розкажеш яка в мене рана,
Чи можна пізнати яке те-болить?
До неї іду як та гостя незвана
Цей біль вже - навічно, не лише на мить.
Тут мама ходила, а тут ось сиділа,
А тут дні останні її віджили…
Пішла і нема ні до чого їй діла,
Я ж їду збирати років полини…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714040
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 23.01.2017
автор: Шостацька Людмила