Ми натикаємось на брили сподівань -
Чужих, своїх, неспівпадіння – ранять
Гостросюжетним випиранням граней
Від нездійсненності бажань.
Рятують відстані. Чимдалі – тим вірніш.
Ми ними намагаємся зцілитись,
Щоб витіснити повністю зужите,
Та час не жде – Дамоклів «ніж».
Він входить в нас і вперто різбить Галатей -
З обрубків, нерушимих монолітів,
Обточує з настирністю термітів,
Щоб визріли плоди ідей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714012
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2017
автор: Оксана Дністран