Ти - неймовірно гарна! Ти - вродлива!
Милуюся тобою, моя квітко.
Хоч як хотів би жити я щасливим
З тобою, моя сонячна лебідко,
Та долі наші не звелись докупи
І не зведуться, хоч серцями разом...
А час спливає, давні мрії губить
У вічності бездонних водоспадах.
І гіркотою наповняє душі
Від нездійсненних прагнень до єднання.
Та дякувати Богові ми мусимо
І за таке, обкрадене кохання!
Вже не збагну: як міг без тебе бути
Аж стільки літ, порожніх зим і весен?
Душа була у панцирі закута,
Зациклена на міражеві звершень
Яких без тебе не дано здійснити,
Як соняху не розцвісти без світла!
Тебе зустрів, став дихати і жити,
Поезії зоря в душі розквітла,
Осяяла добу яскравим ранком,
Тривогами поналивала ночі,
Щоб крізь розлук потьмарені серпанки
Сузір’ями я бачив твої очі.
Моя бажана! Зустрічі нечасті
У нас бувають в цьому повсякденні.
Та як приходять оті миті щастя,
До чого ж вони світлі, небуденні!
То наше свято! Поглядом відкритим
Вдивляємося жадібно у погляд,
Щоб потім, в час розлуки - далі жити,
Коли немає змоги бути поряд.
Земний мій янгол! Нам обом нелегко
У плині днів при скруті виживати.
Болить від перевтоми твоє серце,
Здоров’я не стачає заробляти
Оту копійку, без якої в світі
Поміж людей прожити неможливо...
А злидні розставляють свої сіті
І годі сподіватися на диво!
Та попри все плекаю я надію
На нашу зустріч у прийдешній днині,
Щоб в котрий раз як можу і як вмію
Зігріти душу дорогій людині!
21 січень 2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713767
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.01.2017
автор: dovgiy