Вишиванці – білим по білому.
Сріблясті узори лягають на цноту тканини.
Вони тут родились і ясен зорею зійшли
В моїй Решетилівці – серці мистецькім країни
Під тихої Говтви і часу неспинного плин.
Дізнайтеся в майстра, хто казку плекає натхненно –
Таїнство і магія цих вишиванок у чім?
І він вам повідає – в праці невтомно-щоденній
Й нечутно добавить – і янгол щоб був на плечі…
Та, врешті, даремно випитувать в майстра секрети.
Родзинка – вона закодована в сховку душі.
На чари краси ще ніким не накладено вето:
Бери, утішайся, співай а чи вірші пиши!
Одне не зумієш – лишитись до неї байдужим.
Солодкого щему захопить стрімкий диво грай.
Я б’юсь об заклад, що митці ці із Господом дружать,
Якщо піддивились, як в Нього влаштований рай.
Вдягну вишиванку – і стану високим і дужим.
І випроста дух мій в надії і вірі чоло.
Нехай ці узори усій ойкумені послужать,
Щоб більше на світі добра і сіяння було!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713018
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.01.2017
автор: stawitscky