[i][b]МІЛАНА[/b]
Просинається так рано,
Наша донечка Мілана.
Починає всіх будити
І погратися просити.
Потягнула ковдру з брата:
- Вже тобі пора вставати.
Ти цяцьки неси мерщій,
Зачекавсь нас Бармелій,
І ведмедик, і ляльки,
Екскаватор, і цяцьки.
Йдемо кубики складати,
Гарну казочку читати.
Прочитай для мене книжку:
І про котика, і мишку,
І про зайчика, й лисичку,
Бо маленька я сестричка.
[/i]
[b]ПРИБИРАННЯ[/b]
[i]Вередує наш Максим.
У сім’ї він старший син:
-Я не хочу прибирати!
У смартфоні буду гратись!
Хто цяцьки порозкидав?
Я не бачив і не знав!
Хай збирає їх Мілана!
Це вона сьогодні рано,
Доки я ще міцно спав
І не відав, і не знав,
Всі цяцьки порозкидала,
То нехай вона збирає!
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712981
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.01.2017
автор: Ольга Калина