Мілана

[i][b]МІЛАНА[/b]

Просинається  так  рано,
Наша  донечка  Мілана.
Починає  всіх  будити  
І  погратися  просити.  

Потягнула  ковдру  з  брата:
-  Вже  тобі  пора  вставати.
Ти  цяцьки  неси  мерщій,
Зачекавсь  нас  Бармелій,

І  ведмедик,  і  ляльки,  
Екскаватор,  і  цяцьки.  
Йдемо  кубики  складати,
Гарну  казочку  читати.  
 
Прочитай  для  мене  книжку:
І  про  котика,  і  мишку,  
І  про  зайчика,  й  лисичку,  
Бо  маленька  я  сестричка.  

[/i]



[b]ПРИБИРАННЯ[/b]

[i]Вередує  наш  Максим.
У  сім’ї  він  старший  син:  
-Я  не  хочу  прибирати!
У  смартфоні  буду  гратись!
Хто  цяцьки  порозкидав?
Я  не  бачив  і  не  знав!
Хай  збирає  їх  Мілана!
Це  вона  сьогодні  рано,
Доки  я  ще  міцно  спав
І  не  відав,  і  не  знав,
Всі  цяцьки  порозкидала,
То  нехай  вона  збирає!
[/i]


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712981
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.01.2017
автор: Ольга Калина