МІЛАНА
Просинається так рано
В нас малесенька Мілана,
Й починає всіх будить,
Бо сама уже не спить.
Потягнула ковдру з брата:
- Просинайсь,пора вставати.
Ти цяцьки бери мерщій,
Зачекавсь нас Бармелій,
І ведмедик, і ляльки,
Екскаватор, машинки.
Йдемо кубики складати,
Гарну казочку читати.
Прочитаєш мені книжку
І про котика, і мишку,
І про зайчика, й лисичку,
Бо маленька я - сестричка.
Я НЕ ХОЧУ ПРИБИРАТИ
Я не хочу прибирати,
В ноутбуці буду гратись.
Хто цяцьки порозкидав,
Я не бачив і не знав.
Хай збирає їх Мілана -
Це вона сьогодні рано,
Доки я ще міцно спав
І нічого ще не знав,
Ці цяцьки всі розкидала.
То потрібно, щоб збирала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712981
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.01.2017
автор: Ольга Калина