Знову падає на землю білий пух…
Ангели скидають своє пір’я
Тихо… Не чути їх на слух,
Нас не чарують ангельські створіння.
На місто опустилася зима
Вкутує, засніжує людські тремтячі душі.
І в заперті уся краса,
Вона тепер нам так байдужа.
Відігрівайтесь пам’яттю весни і літа!
Темряву долайте лиш своїм теплом,
І перші проміння ангельського світу
Зустрічайте і вірте в справжню любов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712758
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.01.2017
автор: Женя Смайл