Межа між злом і спротивом тонка…
Колись …я вірила в дива, співала
Та міццю наливалася рука
У боротьбі себе я гартувала
А пагони пітьми скрізь розрослися
Навколо мене ,та одної ночі
У нетрях дивний сон мені наснився:
Гукали співом голоси дівочі…
Як прагну віри та розмов душевних!
Переживу вагання та образи
Та в кожному тепер завжди непевна –
Все хочу перевірити й одразу,
Дивлюсь із сумом я на пагорби круті,
Пташок безжурних , тихі барви трав
Все бачу крізь колючі чагарі -
Неначе хтось життя моє украв
Скажи, мій янголе, як не згубитись
Знайти таких, що вірять у дива,
Як з часом гнівом вщент не спопелитись,
Як знати, що душа моя жива?
У відповідь – напружене мовчання…
Чи вірить він затьмареній мені?
Хоч клятву дав про невтручання,
Я вірю, ліхтарі тримає у пітьмі...
© Олена Зінченко 2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712582
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.01.2017
автор: Zinthenko Olena