І не надихатись... І не відснить
усі твоі даровані торкання.
Така прозора іх потужна нить
у кокон пеленає в огортанні.
Цілуй мене у сумніви моі,
в моі страхи гординю промовчати,
так, наче знаєш й віриш навіть ім,
так, що й не маєш наміру відплати.
Тобі несу спокутувати гріх
і рани перемножені на дотик.
Допоки Ти - мій больовий поріг,
я не надихаюсь Тобою доти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712436
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.01.2017
автор: Маріанна Вдовиковська