Нагадай мені, зимонько-зимо,
Того хлопця, щоб був тільки мій...
Щоб на жодну з красунь карооких
Він дивитись не знав і не вмів.
Нагадай мені, зимонько-зимо,
Щоби снилась йому кожну ніч,
Як з зорі, у святвечір на небі,
Не зводив заворожених віч
Нагадай мені , зимонько-зимо,
Щоб леліяв, любив і беріг,-
Я на шийку чи пальчик одягну
Найсильніший , що є, оберіг.
На Андрія я свічку палила,
Щоб мені у коханні поміг...
Тепер прошу, Василечку, в Тебе,
Аби Ти долучитися зміг.
Василечку, Андрію. благаю :
Лиш кохання палкого мені,
Щоби зиму прийдешню стрічати
Так не холодно було самій...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712193
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.01.2017
автор: Надія Карплюк-Залєсова