Планет твоїх супутники мовчать,
літають зорі, розбиваючись в нічному
небі,
ні, вони звичайно не причому
і не самогубці, просто, мрії,
яким я повірив,
коли з тобою думав політати...
Ми розбились,
пролетівши метри...
Відверті
вулиці очима кліпали
дивуючись,
та я не чув вже їх…
Згодом картатиму
себе за те, що втримати не зміг
твоїх планет,
і як боявся втрати,
вдивляючись
в далекий силует,
що йшов не озираючись
назад...
Згадай мене хоча б колись,
хоча би раз
у зорепад…,
хоча би просто так
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711724
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.01.2017
автор: Матвійчук