Бувають дні: складеш покірно руки,
Нема ні слів, ні музики, ні сил,
В ці дні я внутрішню переживав розлуку,
Про допомогу я нікого не просив.
Я ладен був іти куди завгодно,
Замкнути дім та не знайти ключа.
Та вірив я: не втрачено ще всього,
Якщо не владна тінь, якщо живе свіча.
І голос видобуть не міг ніхто із мене,
Мовчання - то початок починань,
Та коли плечі розправляю піснею своєю,
Ніхто уже не змусить замовчать.
Нехай сьогодні днів лишивсь якийсь десяток,
І випав сніг, і тепла ледь душа,
Я всоте знов почну усе спочатку,
Якщо не владна тінь, якщо живе свіча.
Бывают дни, когда опустишь руки,
И нет ни слов, ни музыки, ни сил.
В такие дни я был с собой в разлуке
И никого помочь мне не просил.
И я хотел идти куда попало,
Закрыть свой дом и не найти ключа.
Но верил я - не все еще пропало,
Пока не меркнет свет, пока горит свеча.
И спеть меня никто не мог заставить,
Молчание - начало всех начал.
Но если плечи песней мне расправить -
Как трудно будет сделать так, чтоб я молчал.
И пусть сегодня дней осталось мало,
И выпал снег, и кровь не горяча.
Я в сотый раз опять начну сначала,
Пока не меркнет свет, пока горит свеча.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711687
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 12.01.2017
автор: Віталій Стецула