А сьогодні Варка
Знов вчинила сварку.
Тепер вже на ринку,
Де купляла шинку.
Продавцю дала урок,
Що не той подав шматок.
Продавець дививсь, мовчав
Й шинку ту назад поклав...
Варка аж присіла,
Й мало не зомліла,
Вперше очманіла,
Й ніби оніміла.
Зайшла у крамницю,
Напилась водиці,
Навкруг озирнулась,
Криво усміхнулась,
Попросила самовар,
Іще деякий товар.
Продавчиня подала,
Варка шум знов підняла:
Не такий був самовар,
І не так лежав товар,
Нема того, що хотіла,
Ще й якісь скажені ціни,
Не минулося без сварки,
Всім дісталося від Варки:
Продавчині й покупцям,
Що скуплялися теж там,
Вийшов справжній тарарам!
В магазин зайшов дідок,
Щоб ковтнуть води ковток.
Варка знову аж присіла,
Тож дісталося і діду,
І у "хвіст", як кажуть, й "гриву"!
Все це чуло і хлоп"я,
Й запитало: "Ви змія?.."
Пролунав в крамниці сміх,-
Від усіх, усіх, усіх!!!
Затряслось у Варки тіло,
І у горлі засвербіло.
Не сказала ні словечка,
Вийшла тихо, як овечка.
Йшла додому і мовчала,
В хату якось причвалала,
Не сказала більш ні слова,
Відібрало ніби мову.
І з тих пір мовчить вже Варка,
Як живеться їй без сварки,-
Невідомо це мені,
І сусідам, і сім"ї...
Та на жаль серед людей,-
Таких Варок є багато,
Що і без всяких геть причин,-
Сварки уміють учиняти!
Варка мовчить і я мовчу,
Писать новеньке щось почну!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711480
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 11.01.2017
автор: геометрія