Вірш. розповідь.
Таня в Сашка запитала
- Ти дуже любиш санчата?
Хлопчик каже, – Звісно,у - гу,
- То тягни ти,он на гору.
Та йти до гірки не близько,
Тягне Сашко, схиливсь низько,
Здається трішечки пристав,
Тож часто він, відпочивав.
На гірці їх, уже двоє,
А дітвори, наче море,
От і гаразд, дума Таня,
Я загадала, це зрання.
Хто ж це мені, допоможе,
Щоб погуляла я гоже,
Каже, - Ось тут, ти поклади,
А сам скоріше побіжи.
Бо ж нині я, швидко з`їду,
Он, ну туди, аж до низу,
Хутко бери, добре тягни,
Звісно назад, знов до гори!
Хлопчик трішки здивувався,
- А чому ж я, не катався?
- Ти казав любиш санчата,
Вези тепер, мій друзяка!
11.01.2017р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711432
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.01.2017
автор: Ніна Незламна