Сполохані дві тіні, в ніч сліпу,
пристанища шукали в Вифлеємі...
Вже сходила зоря у синім небі,
явивши світу Бога в сповитку...
Яка ж вселенська віра у тих двох!
В маленької сім"ї, що стала домом,
небесному Царю, Царю святому,
звільняючись невпинно від негод...
Виборюючи право на Життя,
серед пісків і нечестивців Злого,
нескорені, не кидали дорогу,
не віддаючи душі манівцям...
І день у день, звичайні хоч святі,
в думках розвівши полум"я молитви,
ішли вперед,- до виграної битви,
щоб привідкрити істини прості...
Щоб відчинити двері в інший світ,
там, де Людина - співтворець з Всевишнім,-
бажань лишень би сильних і пречистих,
і віри, що окрилює політ !
08.01.2017р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711000
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.01.2017
автор: Іванюк Ірина