Крайвечоріє… Вічність засвітила
Найпершу зірку в лоні тишини.
Над нами янгол розгортає крила –
І білий спокій білить біль вини.
Тепло свічі тремтить на підвіконні,
Від дотиків притінених світів,
А в пам`яті усе – як на долоні,
Як в казці про дванадцять місяців.
У час такий молитва – віща птиця,
Бо тільки тлін лишає від гріхів.
По саму душу входиш в таємницю,
Заяснений від суті стиглих слів…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710586
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.01.2017
автор: Стяг