..пробачимо одне одному недовіру поза дверима зачиненими
правда гостра обабіч ріже навпіл хірургійно-прискіпливо змушуючи мовчати
що відповісти нам зраненим супроти націлених в груди стріл
знову і знову із линви чужих язиків отруєних і натравлених?..
ізсередини інколи бачиться більше аніж іззовні
сердитись із тим самим коренем що і серце себто - що йде від серця
він переймає твої інтонації й жести. він до тебе тягнеться
так робить дитина що ніколи не знала батьківської ласки..
тому я й стою завше посередині немов прицвяхований поміж
твоїм поглядом смарагдово-бурштиновим
і твоїми плечима напруженими від передбачення нападу
у такі моменти я волів би зникнути
розчинити власне ім'я із вуст будь-чиїх стерти..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710443
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.01.2017
автор: обраєн