Сніг замітає всі сліди,
Сліди розлук, сліди печалі,
Щорічну радість коляди
Та імена на п’єдесталі.
Мете свою горизонталь,
Ліг небокрай на білій ковдрі,
Дерев вдягає вертикаль
Коли надміру, часом в нормі.
На землю в гості із небес
Сніжить у вирі танцювальнім
І не уточнює адрес
Класичний вальс, буває й бальний.
Своєю білою рукою
Міняє вектори і плани
Від буревію до спокою
Диктують настрої органи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710357
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.01.2017
автор: Шостацька Людмила