Іду на захід у малиновий овид,
Щоб скуштувати призабутий солод.
Десь там у горах – рідний мій бескид.
Десь так далеко, а здалося – поряд.
Там гори й ліс. І зарослі ожин.
Дощами пахне і колишнім літом.
Сльоза бурштинна скапує з ялин,
Вдягають скелі спозаранку свити.
Земля туманами наситилась ущент.
Так хочеться вже спеки й розмарину.
Дощі в долоні ллються, мов абсент, -
Гірчить розлука гостро і полинно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710315
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.01.2017
автор: Оксана Дністран