[youtube]https://youtu.be/tD8l9QThxIQ[/youtube]
[quote]…На плитці в під’їзді догорав один із недопалків, який залишили малі. Маленька
дівчинка підбігла до нього зовсім не для того, щоб погасити. Її цікавила та гра, в
яку декілька хвилин тому гралися її ровесники. Вона підняла недокурок і встигла
затягнутися, поки він ще не погас. Червоний вогник спалахнув із нової силою, і вона
закашлялась…[/quote]
Їй говорили не бавитися з вогнем,
Залишити сірники на столі.
Промовляли: "Ти ще замала
І не знаєш, що таке опіки на руці,
Червоні плями по білій білизні,
Доторки до лиця.
Дівчинко, схаменися,
Це не твоя війна.
Для чого тобі гратися в гру,
В якій правил немає?!"
Ти сміялась. Ти плакала.
І казала: "Вогонь мене кохає.
Тільки він зігріє в холодну пору,
Тільки він зрозуміє римовані слова!"
Йому насправді було нецікаво,
Він просто спопелив листка.
© Богдан Кухта
[youtube]https://youtu.be/9Sd_9LSju48[/youtube]
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
Більше тут -
https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs/
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710249
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.01.2017
автор: Kukhta Bohdan