Вершина
Людмилі Повалій
(Сонет)
В житті моєму рідкісні хвилини,
коли неначе мжичка у душі,
що розгорітись не дає іскрині,
щоб завогніли полум’ям вірші.
Частіше радості немає спину,
немов роззутому на спориші,
коли, мов крила зводяться орлині
в удачі, як лєсковському Левші.
І тим найбільше радує вершина
над звичною буденністю низин,
що ти на ній під вітру пружнім плином
у колі однодумців чи один.
Там ще дорожча й ближча Батьківщина
із відчуттям, що ти їй вірний син.
–––––––
©Анатолій Загравенко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709953
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.01.2017
автор: Анатолій Загравенко