Лоскоче берег ніжно хвиля,
Дарує берегу пісок.
На пляж там боком краб з похмілля
Тихенько виліз на часок.
Та не вгамовні вражі діти
Хватають краба за клешню,
І ну-штовхать його, крутити,
Неначе дзигу на камню.
Такої наглої наруги
Терпіти крабик наш не міг.
Гойднувся раз, потім удруге,
Здійнявсь на ноги і побіг.
Бочком, бочком-вже море близько.
Тут дух йому б перевести,
Та що ж це тут кругом так слизько ,
Дійти на може до мети.
О. недопалок ще димить,
Благословенна ж оця мить-
Солодко крабик затягнувся,
Сховались очі-бульбашки.
Та враз закашляв, послизнувся.
І дохлим гепнув на пляшки.
Мораль в цій байці ось яка:
Ви знайте міру, вражі діти,
Стакан завалить і бика
Й не варт цигаркою пихтіти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709139
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.12.2016
автор: Totoha