Я керащу долю шукав скрізь:
За океаном , на чужині.
Пролила мама море сліз,
Та так, що зблякли очі сині.
Просила:
-Сину, повернись!
Не маю сил тебе чекати!
Я відповів:
-Вернусь колись...
Коли на ноги зможу стати.
Хвилини бігли без упину,
Складались місяці в роки.
Набрав я номер той єдиний,
Де мене ждали всі віки.
Нерідний голос обізвався,
Ножем по серцю різонув;
-То де ж ти був? З світами грався?
Чого ж ти матінку забув?
Летів з далекого я краю,
А спереду-душа моя.
Та дома мама не чекала-
Зустріла холодом земля.
І підкосилися коліна,
На горбик падаю лицем.
Не втримав сліз своїх лавину,
І серце давить втрати щем,
Вже не зустріне на порозі,
В очей не гляну я блакить.
Спочила матінка у Бозі-
Тепер караюсь кожну мить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708932
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.12.2016
автор: Totoha