Покарання
(Сонет)
А все таки кінець жахливий у Мотрони.
Коханця і її хто нині обороне?
Богдан, як лютий звір, вже аж кипить від злості.
А грішники в дворі, геть голі, на помості.
Повішають, либонь. Зв’язали ж, бач, докупи.
Тим часом поговір лунає за уступом:
– То бачите які? Із розкошів грішили.
Тепер любитись їм уже в сирій могилі.
– Зістарився Богдан. Подався, що й казати.
– Воно, звичайно, гріх. Але щоб так карати.
Я б цього не зробив. Нехай Господь боронить.
– Та ще ж і оголив. А гарна та ж Мотрона.
– Усі ми грішні. М-да. А так що б, не годиться.
В зажурі та в сльозах дівчата й молодиці.
––––––––
©Анатолій Загравенко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708564
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.12.2016
автор: Анатолій Загравенко