Ворожила Доля
на розпутті
снив,
Жонглюючи
рапірами й серцями…
А місяць
вкрадьки
грози затінив…
А ми сліпі
забулись
до нестями…
Мандрують
десь у засвіті хуртечі.
Збирають гноми
крихти мерехтінь.
— Ну хто нас хвацько
спечених приречив?
Цю тінь-у-тінь в
кагороверетті.
Ворожка-Доля
тче
тумани,
Ікласті хуги,
солов’їний рай…
— Ну хто нас
в липень
переманить?
В’юнка Фортуно,
— нагадай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708442
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.12.2016
автор: *SELENA*