СОЛДАТСЬКА МАТИ
В глибоких зморшках тонуть краплі поту,
Потерплі руки склала на колінах,
Одна їй залишилася турбота:
Живим із фронту дочекати сина.
Вже цілий рік з полону не вертає,
Та хто б сказав: живий, чи вже на правді?
І молиться щодня, і виглядає
І вірить, що повернеться, насправді.
А уві сні він їй так часто сниться:
То повернувся радісний зі школи,
То воду набирає із криниці,
Чи вдвох із батьком дров на зиму колять.
Вона й себе в них бачить молодою:
Де ще біда обличчя не зорала,
Спливлù роки, немов би за водою,
Вже старість підкрадається помалу.
Вогні Різдвяні миготять у вікнах,
Та зовсім не до радості старенькій.
Із дня на день чекає сина, бідна,
Вже чисто посивіла в горі, ненька.
2016, грудень.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708416
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.12.2016
автор: Наталя Хаммоуда