Повзи, хробак, бо небо – то чуже,
Немає сенсу марити спасінням,
Той в цьому світі падає лише,
Хто сміє виклик кинути тяжінню.
Чого ти ще чекаєш звідтіля?
Навіщо молитви, хрести, кадила?
Ти є хробак, твоя юдоль – земля,
Бо ти боявся змайструвати крила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707196
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 18.12.2016
автор: rutzt