Цих ліній вже достатньо. Не рисуй:
захламлення не краще порожнечі.
Мені достатньо: море, вітер, вечір
і погляд твій, що у собі несу.
Цих мір безмірність. Оберти осі.
Я повертаюсь від - стаю до Тебе,
й не вловлюю коли сріблястий гребінь
над обрієм розвидненим осів
й згорів. Не графіка, а пастораль,
хоч я лиш звикла до тих скромних ліній,
та вже у сході сонячному ліні
освітлюється зовсім інша грань.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706730
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.12.2016
автор: Маріанна Вдовиковська