Гайда ловити сніжинки і дивитися, як тече вода.
Нумо ліпити сніговика, фортеці, міста.
Жити у власному світі, де немає зла,
Там, де ми ще такі малі, і мама говорить: «Пора!»
Пора їсти, пити, писати Миколаю листа.
Лягати спати раніше, щоб не принести «два».
Можливо, потрібно згадати про те, що давно загуло.
Перші поцілунки, дівчата, старе німе кіно.
Прогуляні пари – доросле життя.
Перше пійло, цигарки, вписка у дружбана.
В кожного із нас щось таке було.
Головне — не впасти на дно.
Вигребти воду із дірявого човна,
Рухатись як потрібно, а не так, як тече вода.
…Вода зі сніжинок між пальців втікає.
Час не зупинити. Цінуймо те, що маєм.
12.12.2016
© Богдан Кухта
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
[youtube]https://youtu.be/--jf9c3tWFI[/youtube]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706611
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.12.2016
автор: Kukhta Bohdan