Рівновага
(Сонет)
На цвинтарі з годину я побув
і повернувся в місто аж під вечір.
Усе, що там побачив і відчув,
примусило мене схилити плечі.
А вранці, як тривожний сон відбув,
пірнув у дня міського колотнечу.
Одвічний голос радості почув
із дитсадка, куди зійшлась малеча.
І пережитий смуток відступив.
На інше повернулася увага.
В душі запанувала рівновага.
Незнане з тим зрівнялось, що віджив.
І все, що треба, далі я робив,
як вояк, що на вірність склав присягу.
––––
© Анатолій Загравенко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705694
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 10.12.2016
автор: Анатолій Загравенко