Ти, світ, лови мене – така цікава гра,
Піддаючись, я плачу наодинці.
Диктуєш владно - що мені пора
І ставиш знаки на своїй сторінці.
Ти хочеш згребти – всю і назавжди!
А болт!... Впіймав і подавився!
Що, кашляєш? Іди – я пригорну..
Ти знов вкусив! ЗовсІм сказився -
Тобі я віддаю найбільшу частку,
Собі лишаю крихти – на розвод.
А ти - на кожнім кроці – пастку,
Хоч трохи звузь свій ненаситний рот.
А я знайду – чого завжди бажаю…
Це - таємниця, ним змінюсь – до повноти,
Щоб на жертовник твій кровавий
Найкращий скарб свій принести…
( Г.Сковороді - у нього нещодавно був День народження)
© Олена Зінченко 2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705278
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.12.2016
автор: Zinthenko Olena