Я твоїм огорнуся крилом
І дозволю голубить до ранку.
Ніч надворі і пахне теплом,
Стиглим колосом, медом, світанком.
Ти мене, як пір'їнку гойдай
І цілуй, і кохай, до нестями.
Та від тебе, мій любчику, знай:
Утечу на зорі манівцями.
,, До...же...ни..!" – я до вітра шепну.
,, До...же...ну..!" – я почую твій голос.
Стоголосся розносить луну
І рум'яниться стиглістю колос!
ДО...ЖЕ...НИ..!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704947
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.12.2016
автор: Світлана Петренко