Зачаїлось життя у обіймах жаских холодів.
Відсахнутись від них – ані сили не стане, ні грошей.
І, затиснувши люто своє мимовільне «не можу»
Із веселою злістю пришвидшуєм кроки ході.
І тримаєм цю злість, як останню опору надій.
Вона нас підіймала на гострі шпилі барикади…
На смертельній дорозі товариш стає щирим братом,
Щоб щільніше зімкнути несхитну відвагу рядів.
Ми для себе обрали високий і вільний політ,
І у нашому небі не місце чужинцю орлові.
Ненавидіти ворога – скласти присягу любові
До народу, свободи і даної Богом землі.
Ми уже розучились коритися всякій орді -
Так буває тоді, коли дух вулканічно воскресне.
Де ви бачили зими, яких не поглинули б весни?
Де ви бачили весни в полоні жаских холодів?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704737
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.12.2016
автор: stawitscky