Мов хто підсунув... зовсім випадково,
Стару листівку з почерком твоїм,
Я ж все повикидала геть, та знову
Завмерла тихо в розпачі німім...
Ну звідки і навіщо? Ні до чого!
І думати не думала я, ні,
Не ворушила так давно старого -
Все приспаним лишалося в мені...
Це ж треба було так смикнути книгу,
Щоб випала листівка, обпекла,
Мов розтопила кригу у відлигу
Й холодною водою залила...
Навіщо (і від кого) заховала,
Чому було з листами не спалить...
Сьогодні тебе точно не згадала б -
Тепер я знаю: пам'ять... не горить...
- - -
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704251
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.12.2016
автор: Наташа Марос