Довічне
На виду, як на долоні,
Ми в тутешньому житті,
В еротичному загоні,
Куди стерно не крути.
Лишень чахлий не помітить
Чарівливу красоту,
Таємничість пал магнітить
Скрутить в’язи і версту.
Постановить на коліна
І гіганта бісеня
Та прив’яже до шпарини
Й самолюба-скакуна.
Ковзне повз чаклунка-діва,
Торкнуть зори крадькома,
Устає в уяві диво,
Рот до вух – її нема.
Нас хмелять одвічно мари,
Розцяцьковані, мирські,
Славні хлопці тари-бари,
Перевтілюють в казки.
Не важливо зверху, знизу,
Хто кого як покохав…
Куй розжарене залізо,
Яке серцем вподобав.
30 листопада 2016 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704231
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.12.2016
автор: Микола Паламарчук