А мені б лише когось одного. Краще виправлю – одну.
Шепотіти їй на вушко, говорити: «Я люблю».
А мені б лише дивитись…Просто в очі, сам на сам.
Доторк, вигин, на подушку – в скроню, в серце. Більше вам?!
Більше сексу? Може, крові? Трешу, кігтями по шиї.
На душі моїй ями: травми хіба не зашиєм?!
Все по букві, все по слову — у рядок і до кінця.
Моя муза шепотіла недописані слова.
Все повторює, зараза, знову й знову те саме:
«Ще тебе не попустило? Чи любов в тобі живе?!
Я давно вже не з тобою, я давно вже не сама.
Засинай, мій милий дурню, я сьогодні не твоя».
22.11.2016
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs
[youtube]https://youtu.be/7Il9xiNIIII[/youtube]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703311
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.11.2016
автор: Kukhta Bohdan