Падаю…
Падаю… падаю… па-до-лист…
Падаю в очі твої густини металу.
Падаю просто в серце. Палає міст
від полонин
до найвищих вершин Непалу.
Десь
поміж ребрами крихти твого тепла
ще зберігатиму я на межі застуди.
Засіб від кашлю - вермут і конопля.
Власне, здорова
( а що ж так пече у грудях?!)
Чуєш
(підшкірно) ще осінь мою п'янку.
Майже клітинно вдихаєш її, іскристу.
Чи покохаєш паморозь цю терпку,
як у долонях
не лишиться більше листу?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703286
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.11.2016
автор: гостя