Горить свіча



У  тридцять  три  Ісуса  розіп’яли,
За  гріх  людський  Невинний  кров  пролив.
А  в  тридцять  третьому  вкраїнці  умирали,
Голодомор  братів  й  сестер  косив.

Горить  свіча,  як  символ  за  померлими
І  миготить,  мов  плаче  від  жалю.
Тебе,  Господь,  я  серцем  всім  молю
Хай  всі  вони  до  раю  будуть  першими.

Земні  кати  -  дияволові  слуги  –  
Зламати  дух  вкраїнський  присяглись.
Не  знало  людство  більшої  наруги
За  ту,  як  грішний  план  здійснить  взялись.

Як  вороги  народ  не  розпинали,
Як  не  бажали  знищити,  убити,
Він  вистояв.  Сади  знов  забуяли.
Вкраїна  –  з  Богом!  Їй  довічно  жити!

Хай  вогник  цей  нагадує  минуле.
Він  –  наша  пам'ять,  совість  і  любов,
Щоб  біль  людський  ніколи  не  забули,
Щоб  не  було  в  житті  такого  знов.

24.11.  2008  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703271
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 27.11.2016
автор: Валерій