Важко знайти місце в транспорті життя,
Більше до вподоби дивитися на рух потягів.
Як гірко й протяжно вони тужать за твоїм
Образом на пероні,
Ти прекрасна в чеканні,
Я ж гарнішаю від очікування
Звістки-послання з солі,
Знаю, коли воно дійде,
Знаю, що воно зцілює.
Слово проходить крізь,
Спалахує тінню
І лягає вітальними обіймами,
В яких я засинаю
Радісним і терпким сном.
Мені сниться сад,
Мерехтіння дерев,
Наче в польоті,
Та сіра, сумом обтяжена, синява неба
З очей твоїх.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702061
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.11.2016
автор: Олена Ганько