Дитячі "голодні" очі,
на голос немає сили...
Так їсти дитина хоче,
(бувало колись - просили,
щоб з'їв іще трішки каші
і випив горнятко моня...)
Напевно Анге́ли наші
вже подумки нас хоронять.
Чи виживе хтось, не знаю,
немає на це надії.
Забрів в наші землі каїн
і смерть поміж люду сіє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702030
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.11.2016
автор: Патара