Спалює Осінь
пазли
печалі.
Сповнені гніву
гноми
гніді.
Тіні —
черниці змовчалі —
В часу
мандрують
сідлі.
Довжаться
сиві, змружені
ранки.
Тихо…
Так тихо…
Зщулився грач.
Збурена знову ця гра. Ким?
Мево від вітру —
навскач.
Стріпує Осінь
марення
в хмари:
Скошланий жур
у ранок —
дощем, —
Мрія в міжзір’ї
мольфарить:
Кригу у серці —
довщент.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701688
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.11.2016
автор: *SELENA*