Твоєї ніжності я більше не боюсь!
Хіба лякається прибою біла чайка?
Серед пісків мене лиш не забудь...
В енігмі снів - лиш я твоя відгадка!
Я більше не боюсь сталевих лез,
що зопалу у зливу слів вкладаєш...
Мене не зраниш ними, не зітнеш!
Ти відчував, як люблячи - згораєш?
Я не боюсь лишатися сама, ж
навчив мене нести нелегку ношу...
Моя душа - не зав"язь, а скала!
Що взимку їй безпросвітна пороша?
Я вічна ніжність, ти ж бо Чоловік...
І наша єдність в світі незборима.!
Любов і милість, прагнення і сила...
І буде так допоки світу вік!
19.11.2016р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701528
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.11.2016
автор: Іванюк Ірина