Хуртовина завіває ..
Вітер з Бурею співає ..
В танці з Ними – Заметіль ..
Сипле снігом – наче сіль ..
Все навколо потемніло ..
Відійшла – робота й діло ..
Біля печі всі сидять ..
Очка в шибку … заглядать ..
Хуртовина в білім танці ..
Й сірі вовки – сіроманці ..
Влаштували Бурі бал ..
Небо повне – як бокал ..
Страшно в хаті є малечі ..
Хоча тепло біля печі ..
Хоч матуся з ними є ..
Серце в грудях – сильно бє
Тут заходить… Кіт - Муркіт ..
До хазяйських він воріт ..
До малечі він муркоче ..
На санчата в бурю хоче ..
Нумо – гайда , дітвора ..
На санчата Нам пора ..
Завірюху осідлаєм ..
Вовків в санки , повпрягаєм ..
Бо на справді – тільки страх ..
На усіх наводить жах ..
Він боїться сам завжди ..
Всім шепоче – підожди .
Тут малеча , озирнулась .
І тепленько одягнулась ..
Мама вивела дитят ..
Всі радіють … Снігопад !!!
Не страшна Нам хуртовина
Завірюха , темна днина ..
Щоки у дітей горять ..
Радість в серці у малят …
Автор Підгірний Володимир 14.11.2016р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700448
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2016
автор: Мировий