Замри на мить.
Десь за горами
Кидає сонце проміння золоте
В морську глибінь,
А небесами біляві хмари
Несуть з собою тінь
І кидають згори
Ту чорну тінь на плечі.
Скоро вечір.
Карпати багряним майорять.
За обрій упаде
Вже сонце ясне
І квіти, що барвами горять
В пітьмі погаснуть.
Візьми кресало
І викреши вогонь.
Хай полум’я горить
На чорнім фоні
Немов червоні коні.
Замри на мить.
Десь тихо тихо
Струмочок шелестить
Про все на світі
Тобі у вуха.
Мовчи і слухай
Аж поки упаде летюча зірка.
Під хвилею думок
Скупається душа.
Знов стане голосна
І чиста мов струмок.
Так буде, аж поки вихор,
Закрутить метелицю
Мов білу смерть,
І все зруйнує вщерть.
2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700440
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.11.2016
автор: Мартинюк Надвірнянський