Коли впускаєш у душу
іншу,чужу людину
Вона пускає коріння
кожної миті хвилину.
Тоді ти наче в мотуззі
оплетений і сповитий.
А відчуваєш гостріше
для всього світу відкритий.
Як ти багато втратив!
Скільки придбав нового!
Хоч і стоїш один ти
У душі поруч двоє...
Тільки якщо зникає
найважливіший в світі
Просто мовчить...Чи сталось?
Руки схололи гріті...
Стиснувши зуби.Мовчки
Кров'ю серце спокуте
Слухаєш і не чуєш
Стукіт його не чути
Більше не можеш спати
їсти чи щось робити
Слухаєш відголоски
ті,що з корінням злиті
Важко коли впускаеш
важко,коли один ти..
Слухаєш,наслухаєш
як же надалі жити?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700379
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.11.2016
автор: Ждана