Прокидаюся ранком, а світла - й не треба, дахи́
Одягли білі кучми й хустинки, неначе б то змовились.
І безсонячну те́мряву, крейдяні забарвники́,
Як моє життя – ти, заося́яли свіжою совістю.
...Та не звично, взуття - не на сніг, по гомілці – мороз.
Маю звикнути до охолоджених тво́їх чеснот.
Закриття ж біло-чистим – негарностей, й до́шок під знос,
На сьогодні – бадьо́рить, у казку запрошує - й льод.
13.11.16 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700233
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 13.11.2016
автор: Юхниця Євген