Шевченкова допомога
Я в світі українець, слава Богу.
Шевченка часом бачу, як живого.
Його епоху чітко уявляю.
Поради часом в генія питаю.
Перед чужою, невською, водою
не панський козачок переді мною,
а сам пророк майбутній України,
що принесе їй рятівничі зміни.
Й озветься у глибинах серця знову
свята земля від Києва до Львова,
що славні зберігаючи могили,
таку непересічнісь породила.
Віднині і кріпацьку Україну
ніхто вже не поставить на коліна,
бо взяв прибулець у життя з собою
надійну і непереможну зброю.
Відгранена народним піснями,
вона вже ллється на папір рядками.
У дзвоні рим спливають дні і ночі
під незабутні материнські очі.
Ось величі дніпровської картини.
Іде з дитям із дому Катерина.
І запорожці славні, й гайдамаки.
І царські з Малоросії служаки.
Яка ганьба ота духовна ницість!
Чекати, щоб усе ж бо Їх величність
тикнула повну чи хоча б півдулі
тим, що від звичних згинів аж сутулі.
Тим часом десь по каторжних сибірах
свободи бранців мучиться сузір’я.
В цю мить і він, ще вільний, разом з ними,
незламними, безстрашними, святими.
А завтра ж і йому зрадлива доля
пошле гірку солдатчини неволю.
Бо гірші чим шпіцрутени, ніж ґрати
із «не писати і не малювати»?
Я також на державництва дорозі
у горі ще допоки та тривозі.
Мені та Україні допомога
в найбільшій мірі поки лиш від нього.
––––––
©Анатолій Загравенко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700017
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.11.2016
автор: Анатолій Загравенко