[b]Передісторія така: Земля була, як до початку,
І ставив Бог свою печатку на наш безлюдний материк.
Передісторія така: вуста торкнулися облатки,
І ти лишив собі на згадку передісторію доріг.
Передісторія така: вона очима ворожила,
І листя тихо шамотіло щось про кінець твого путі;
Про кольорові олівці, які вже осінь наточила,
Щоби позначить несміливо конання літньої доби.
Я їй неначе говорив: жерці віщують холоди,
І саме час прийшов шукати у жерлах гамірних вокзалів
Квитки на дальні поїзди, щоби позбутись самоти,
Й з передісторії піти, як з Риму йдуть раби подалі.[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699710
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.11.2016
автор: Стах Розсоха