* * *

*  *  *

Осінній  час  зручніший  для  весіль.  
Однак  не  всі  в  надіях  наречені.  
Новини  з  фронту.  Втрат  пекучий  біль.  
Поранені.  Убиті.  Полонені.

Все  ж  забагато  воєн  за  життя  
і  старшому,  й  моєму  поколінню.  
Руїни  та  відходи  в  небуття,  
істотно,  не  з  Господнього  веління.

Одначе  лиш  такий  одвіку  світ.  
Все  не  везе  йому  на  досконалість.  
Летять  людські  життя,  як  листя  з  віт,  
крім  того,  що  бере  природна  старість.

Молитись  день  і  ніч  готовий  я  
заради  благодатної  пощади,  
щоб  впала  в  сплячку  головна  змія  
й  кусючі  та  отруйні  інші  гади.

На  жаль,  жорстокість  не  сприйма  чудес,  
на  співчуття  і  розум  не  зважає.  
Прицільно  зводить  дуло  сам  Дантес.  
І  виходу,  крім  пострілу,  немає.


–––––

©Анатолій  Загравенко.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699300
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 08.11.2016
автор: Анатолій Загравенко