Перший сніг
Сяю сонцем у думках
і розпалюю любов
теплотою у руках,
що від серця лине знов.
Милим диханням душі
я радію кожен день,
проливаючи дощі,
кольоровістю у тінь.
Першим снігом нестійким
покривається земля,
ніби дотиком легким,
щастя постіль простеля,
забираючи ввесь сум,
безнадію і печаль,
адже з радістю не сам,
бо когось, напевно, жаль.
Сніг розтане швидко-швидко,
як між нами біль,
мов кохання видко-видко
дивом звідусіль,
що прилине і зігріє
теплотою почуття,
ожививши наші мрії
про казкове майбуття.
Сонце лине до весни
оживити море квіт,
від студеності зими,
що приносить сніг і лід,
щастя спільне лине з ним,
незабутністю душі,
що палає тлом незлим,
світом, де ми не чужі.
Віктор Цвіт 31.10.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699196
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.11.2016
автор: Віктор Цвіт